Череп людини будова анатомія

Череп людини будова анатомія

Posted by: admin in Кістково-м’язова система 07.02.2012 0 48502 Переглядів

Череп являє собою скелет голови, складається з 23 кісток, які утворюють два відділи: мозковий і лицевий. Мозковий череп виконує захисну функцію, в його порожнині міститься го­ловний мозок. Кістки лицевого черепа утворюють ямки й порож­нини для органів слуху, зору, нюху, а також початкових відділів органів дихання і травлення.

Мозковий череп має основу й склепіння. Кістки склепіння ма­ють особливу будову. Кожна кістка складається із зовнішньої та внутрішньої пластинок компактної речовини, між якими міститься губчаста речовина з комірками, заповненими червоним кістковим мозком. Внутрішня пластинка компактної речовини, яка прилягає безпосередньо до мозку, називається склоподібною. У разі травм черепа вона тріскається на дрібні шматочки й може ушкоджувати судини мозку.

Мозковий череп. До складу мозкового черепа входить 8 кісток — 2 парні (2 тім’яні, 2 скроневі) та 4 непарні (лобова, решітчаста, клиноподібна й потилична).

Тім’яна кістка парна, широка, має дві поверхні (зовнішню та внутрішню) та чотири краї. Верхніми зубча­стими краями обидві тім’яні кістки з’єднуються стріловим швом.

Передні краї з’єднуються з лобовою кісткою вінцевим швом. Задні краї тім’яних кісток з’єднуються з потиличною кісткою, утворюю­чи лямбдоподібний шов. Бічні краї разом зі скроневими кістками утворюють лускоподібний шов. Тім’яна кістка має чотири кути: передньоверхній — лобовий; верхньозадній — потиличний, перед-ньонижній — клиноподібний і задньонижній — соскоподібний. Мозкова поверхня кістки має пальцеподібні втиснення й артері­альні борозни. Зовнішня поверхня тім’яної кістки опукла, має дугоподібну вискову лінію, до якої кріпиться жувальний м’яз. Посе­редині кістки є тім’яний горб: у немовлят він добре виражений, а у дорослих згладжений і являє собою незначне підвищення.

Скронева кістка парна, розміщена в біч­ній частині черепа і є частиною його основи. Ця кістка скла­дається з трьох частин: барабанної, лускоподібної та кам’янистої.

Барабанна частина розміщується в центрі кістки й охоплює знизу, спереду та ззаду слуховий зовнішній отвір, що веде в середнє вухо, розташоване в товщі кам’янистої частини.

Лускоподібна частина частково утворює бічну поверхню скле­піння черепа, на її внутрішній поверхні є пальцеподібні втиснення і борозни — відбитки судин. Верхній край лускоподібної частини з’єднується з тім’яною кісткою, утворюючи лускоподібний шов, а переднім краєм лускоподібна частина з’єднується з великим кри­лом клиноподібної кістки. Від лускоподібної частини в горизон­тальному напрямку відходить виличний відросток, який, з’єдную­чись з виличною кісткою, утворює виличну дугу. Під виличним від­ростком міститься овальна нижньощелепна ямка для зчленування з суглобовим відростком нижньої шелепи. Перед суглобовою поверхнею лускоподібної частини міститься суглобовий горбок.

Кам’яниста частина нагадує вид тригранної піраміди, верхівка якої спрямована досередини і вперед. Ця частина скроневої кістки має передню, задню й нижню поверхні. Усередині піраміди місти­ться середнє та внутрішнє вухо. На передній поверхні піраміди є втиснення вузла трійчастого нерва, а ззаду від нього — дугоподібне підвищення. На задній поверхні міститься внутрішній слуховий отвір, який веде у внутрішній слуховий хід, де пролягають лицевий та присінково-завитковий нерви.

На нижній поверхні кам’янистої частини знаходиться зовнішній отвір сонного каналу, де проходить сонна внутрішня артерія. Поряд із цим отвором на нижній поверхні піраміди є глибока яре­мна ямка, обмежена яремною вирізкою.

Між частинами лускоподібною та кам’янистою знаходиться м’язо­во-трубний канал, що проходить в барабанну порожнину. В цьому каналі розміщена хрящова частина слухової труби, яка поєднує носоглотку з порожниною середнього вуха.

Зовні кам’яниста частина має соскоподібний відросток, основою спрямований угору, верхівкою донизу. На внутрішній поверхні соскоподібного відростка є борозна сигмоподібної пазухи, яка про­довжується в борозну поперечної пазухи, що огинає яремний відросток потиличної кістки й доходить до яремного отвору чере­па. Всередині соскоподібного відростка, між перегородками губ­частої речовини, є численні соскоподібні печери, заповнені повіт­рям. Вони сполучаються з середнім вухом. У малих дітей печер зовсім немає, а з’являються вони з віком. У старечому віці печери збільшуються в розмірах за рахунок остеопорозу. Під соскоподібним відростком міститься шилоподібний відросток. Між соскоподібним і шилоподібним відростками є шилососковий отвір, крізь який із порожнини черепа виходить лицевий нерв.

Лобова кістка непарна, в ній розрізня­ють носову частину, або тіло, дві очноямкові частини і луску.

Носова частина розташована посередині лобової кістки, в ній є заповнена повітрям порожнина, яка поділяється перетинкою на дві частини. Ця порожнина з’єднується з середніми носовими ходами. Тому лобову кістку відносять до пневматичних кісток. Тіло лобової кістки на своєму нижньому краї має носові вирізки, які зчленову­ються з носовими кістками. Зовнішня поверхня носової частини міститься в заглибині між бічними поверхнями й лускою.

Лобова луска займає передньоверхню частину черепа і з’єд­нується зубчастим швом із тім’яною кісткою. На бічних поверхнях луска має лобові бугри, які у різних людей виражені неоднаково Лід лобовими буграми є підвищення — надбрівні дуги, між якими лежить надперенісся.

Очноямкові частини лобової кістки, розташовані під надбрівни­ми дугами, утворюють верхню частину орбіти. В бічному відділі стінки орбіти, біля основи виличного відростка, розміщена ямка слізної залози, а латеральніше від неї розташована блокова ямка, до неї кріпиться невеличкий хрящ, через який перекидається сухо­жилок блокоподібного м’яза. Між очноямковими частинами є гли­бока вирізка, яку заповнює решітчаста пластинка решітчастої кіст­ки.

Читайте также:  Инфекции влияющие на нервную систему

На внутрішній поверхні луски є пальцеподібні втиснення й під­вищення, а також лобовий гребінь, який, роздвоюючись догори, обмежує борозну стрілової пазухи.

Потилична кістка непарна, складається з чотирьох частин: основної, двох бічних і потиличної луски.

Основна частина, або схил потиличної кістки, лежить спереду великого потиличного отвору. Внутрішня поверхня схилу гладень­ка, а зовнішня — нерівна й посередині має глотковий горбок, до якого прикріплюється один із глоткових м’язів. Схил з’єднується плоским швом із тілом клиноподібної кістки. Ззаду потиличний отвір оточує потилична луска, яка має зубчастий край, зовнішню та внутрішню поверхні. Посередині зовнішньої поверхні луски розта­шована зовнішня потилична горбистість, яка продовжується донизу у вигляді гребеня. В обидва боки від потиличного гребеня відходять верхні та нижні вийні лінії, до яких прикріплюються потиличні м язи. На внутрішній, або мозковій, поверхні луски є хрестоподібне підвищення, по ходу якого пролягають борозни поперечної пазухи, а догори йде борозна верхньої сагітальної пазухи, що є від­тисненням венозних пазух твердої мозкової оболонки. Від хресто­подібного підвищення вниз до великого отвору йде внутрішній поти­личний гребінь. З боків потиличний отвір оточують бічні частини кіст­ки, на нижній поверхні яких є по суглобовому виростку, ними потилична кістка з’єднується з І шийним хребцем — атлантом. Над виростками розташовані під’язикові канали. По латеральному краю бічних частин є глибока яремна вирізка, обмежена яремним від­ростком. Яремна вирізка разом із яремною ямкою кам’янистої час­тини скроневої кістки обмежують яремний отвір.

Решітчаста кістка непарна, належить ча­стково до кісток мозкового та лицевого черепа. Мозковою части ­ною кістки є решітчаста пластинка, яка займає горизонтальне положення між очноямковими частинами лобової кістки. Крізь її численні отвори проходять у порожнину черепа нюхові нерви. Вго­ру від пластинки спрямований півнячий гребінь, а вниз — перпендикулярна пластинка, що ділить у верхній частині носову порожнину на праву та ліву половини, тобто ця пластинка є верхньою части­ною перегородки носа. По боках перпендикулярної пластинки роз­ташовані решітчасті лабіринти, побудовані з невеликих решітчас­тих клітин, наповнених повітрям. Бічні стінки лабіринта оточені очноямковою пластинкою, яка утворює медіальну поверхню орбі­ти. Від медіальної поверхні решітчастих лабіринтів відходять плас­тинки, що утворюють верхню та середню носові раковини.

Клиноподібна кістка непарна, займає Центральне положення серед кісток основи черепа. Вона скла­дається з тіла і трьох пар відростків, належить до повітроносних, пневматизованих. До тіла спереду приєднуються малі крила, збоку — великі, знизу — крилоподібні відростки. Тіло клиноподібної кіст­ки має порожнину — клиноподібну пазуху, заповнену повітрям, яке заходить крізь два отвори на передній поверхні тіла. Клиноподібна пазуха розділена на дві частини, якими вона сполучається з носо­вою порожниною. Верхня поверхня тіла має заглиблення — туре­цьке сідло, на дні якого є ямка, де залягає гіпофіз. Спереду ямки є горбок сідла, а позаду — виступ у вигляді пластинки, що має назву спинки турецького сідла. Від тіла трохи догори й латерально відхо­дять малі крила, які частково утворюють верхню стінку орбіт. Біля основи крил проходять зорові канали. З обох боків тіла відходять великі крила. В їхній основі розташовані круглі, овальні й остисті отвори, крізь які проходять гілки трійчастого нерва й середня арте­рія великого мозку. Передня поверхня великого крила утворює біч­ну стінку орбіти. Зовнішня вискова і підвискова стінки входять до складу вискової та підвискової заглибин черепа. Між великими й малими крилами є верхня очноямкова щілина, яка сполучає по­рожнину черепа з орбітою. Крізь неї проходять очна артерія й гіл­ки трійчастого нерва. Крилоподібний відросток складається з бічної та медіальної пластинок. Між ними є крилоподібна ямка. В основі крилоподібного відростка спереду назад проходить крилоподібний канал. Спереду крилоподібні відростки з’єднуються з тілом верх­ньої щелепи. До крилоподібних відростків прикріплюються жу­вальні м’язи.

Череп (cranium) тільки частиною відноситься до опорно-руховому апарату. Він насамперед служить вмістилищем головного мозку і пов’язаних зостаннім органів почуттів, крім того, він оточує початкову частину травного і дихального трактів, що відкриваються назовні. Згідно цьому череп у всіх хребетних поділяється на дві частини: мозковий череп, neurocranium і вісцеральний череп, cranium viscerale.

У мозковому черепі розрізняють звід, calvaria, і підстава, basis.

До складу мозкового черепа у людини входять: непарні потилична, клиноподібна, лобова і решітчаста кістки і парні скронева ітім’яна кістки.

До складу вісцерального черепа входять парні — верхня щелепа, нижня носова раковина, піднебінна, вилична, носова, слізна кістки і непарні — сошник, нижня щелепа і під’язикова кістки.

озвиток черепа. Череп, як скелет голови, обумовлений в своєму розвитку названими вище органами тваринної і рослинної життя.Мозговий череп розвивається у зв’язку з головним мозком і органами почуттів. У тварин, які не мають головного мозку, немає і мозкового черепа. У хордових (ланцетник), у яких головний мозок знаходиться в зародковому стані, він оточений сполучнотканинною оболонкою(Перетинчастий череп).

З розвитком головного мозку у риб навколо останнього утворюється захисна коробка, яка у хрящових риб (акулових) набуває хрящову тканину (хрящової череп), а у костистих — кісткову (початок утворення кісткового черепа). З виходомтварин з води на сушу (земноводні) відбувається подальша заміна хрящової тканини кістковою, необхідної для захисту, опори та руху в умовах наземного існування. У решти класів хребетних сполучна і хрящова тканини майже повністю витісняютьсякісткової, і формується кістковий череп, що відрізняється більшою міцністю. озвиток окремих кісток черепа також визначається тими ж факторами. Цим пояснюється порівняно простий пристрій кісток склепіння черепа (наприклад, тім’яної) і вельми складну будову кістокпідстави, наприклад скроневої, що бере участь у всіх функціях черепа і є вмістилищем для органів слуху і гравітації.

Читайте также:  Для чего нужен муравьиный спирт

У наземних тварин число кісток зменшується, але будова їх ускладнюється, бо ряд кісток представляє продукт зрощення ранішесамостійних кісткових утворень.

У ссавців мозковий череп і вісцеральний тісно зростаються між собою. У людини в зв’язку з найбільшим розвитком головного мозку і органів чуття neurocranium досягає значної величини і переважає надвісцеральним черепом.

Вісцеральний череп розвивається з матеріалу парних зябрових дуг, укладених в бічних стінках головного відділу первинної кишки. У нижчих хребетних, що живуть у воді, зяброві дуги залягають метамерно між зябровими щілинами, черезякі вода проходить до зябер, що є органами дихання водного типу. У I і II зябрових дугах виділяють дорсальную і вентральній частині. З дорсальной частини I дуги розвивається (частково) верхня щелепа, а вентральна частина I дуги приймає участь у розвитку нижньоїщелепи. Тому в першій дузі розрізняють processus maxillaris і processus mandibularis.

З виходом тварин з води на сушу поступово розвиваються легені, тобто органи дихання повітряного типу, а зябра втрачають своє значення. У зв’язку з цим зяброві кишені у наземних хребетнихі людини є лише в зародковому періоді, а матеріал зябрових дуг йде на побудову кісток обличчя.

Таким чином, рушійними силами еволюції скелета голови є перехід від водної життя до наземної (земноводні), пристосування до умов життя насуші (інші класи хребетних, особливо ссавці) і найвищий розвиток мозку і його знарядь — органів чуття, а також поява мови (людина). Відображаючи цю лінію еволюції, череп людини в онтогенезі проходить 3 стадії розвитку:

  1. соединительнотканную,
  2. хрящову і
  3. кісткову.

Перехід другій стадії в третю, тобто формування вторинних кісток на грунті хряща, триває протягом усього життя людини. Навіть у дорослої зберігаються залишки хрящової тканини міжкістками у вигляді їх хрящових з’єднань (синхондрози). Звід черепа, службовець тільки для захисту головного мозку, розвивається безпосередньо з перепончатого черепа, минаючи стадію хряща. Перехід сполучної тканини в кісткову тут також відбувається протягом всього життялюдини. Залишки неокостеневших сполучної тканини зберігаються між кістками черепа у вигляді джерелець у новонароджених і швів у дітей та дорослих.

Мозговий череп, який представляє продовження хребетного стовпа, розвивається з склеротомов головнихсомитов, які закладаються в числі 3-4 пар в потиличній області навколо переднього кінця chorda dorsalis. Мезенхіма склеротомов, оточуючи бульбашки головного мозку і розвиваються органи чуття, утворює хрящову капсулу, cranium primordiale (початковий), яка на відміну відхребетного стовпа залишається несегментірованной. Хорда проникає в череп до гіпофіза, hypophysis, внаслідок чого череп ділять по відношенню до хорди на хордальний і прехордальной частини. В прехордальной частини попереду гіпофіза закладається ще пара хрящів, або черепнихперекладин, trabeculae cranii, які перебувають у зв’язку з лежить попереду хрящової носової капсулою, яка демонструє орган нюху. З боків від хорди розташовуються хрящові пластинки parachordalia. Згодом trabeculae cranii зростаються з parachordalia в одну хрящову пластинку, a parachordalia — зхрящовими слуховими капсулами, перетворюватись зачатки органу слуху. Між носової і слуховий капсулами з кожного боку черепа виходить поглиблення для органу зору.

Відображаючи злиття в процесі еволюції в більші утворення, кістки основи черепавиникають з окремих кісткових утворень (раніше колишніх самостійними), які зливаються разом і утворюють змішані кістки. Перетворюються і хрящі зябрових дуг: верхня частина (першої зябрової або щелепної дуги) бере участь у формуванні верхньої щелепи. Навентральному хрящі тієї ж дуги утворюється нижня щелепа, яка приєднується до скроневої кістки за допомогою скронево-нижньощелепного суглоба. Інші частини хрящів зябрової дуги перетворюються в слухові кісточки: молоточок і ковадло.

Верхній відділі другу зябрової дуги (гиоїдной) йде на утворення третьої слуховий кісточки — стремена. Всі три слухові кісточки не мають відношення до кісток обличчя та поміщаються в барабанної порожнини, розвивається з першого зябрового кишені і складовою середнє вухо. Інша частина під’язикової дуги йде на побудову під’язикової кістки (малих рогів і частково тіла) і шилоподібний відростків скроневої кістки разом з lig. stylohyoideum.

Третя зяброва дуга дає інші частини тіла под’язчной кістки і її великі роги. З інших зябрових дуг відбуваються хрящі гортані, не мають відношення до скелету.

Таким чином, у людини кістки черепа за своїм розвитком можуть бути розділені на 3 групи.

  1. Кістки, що утворюють мозкову капсулу:

  • розвиваються на основі сполучної тканини — кістки зводу: тім’яні, лобова, верхня частина луски потиличної кістки, луска і барабанна частина скроневої кістки;
  • розвиваються на основі хряща — кістки підстави: клиноподібна (за винятком медіальної пластинки крилоподібного відростка), нижня частина луски, базилярна і латеральні частини потиличної кістки, кам’яниста частина скроневої кістки.
    1. Кістки, які розвиваються в зв’язку з носовою капсулою:
    Читайте также:  Оказание доврачебной помощи при отравлении угарным газом

  • на основі сполучної тканини — слізна, носова, леміш;
  • на основі хряща — решітчаста і нижня носова раковина.
    1. Кістки, які розвиваються з зябрових дуг:

  • нерухомі — верхня щелепа, піднебінна кістка, вилична кістка;
  • рухливі — нижня щелепа, під’язикова кістка і слухові кісточки.

    Кістки, що розвинулися з мозкової капсули, становлять мозковий череп, а кістки інших двох відділів, за винятком гратчастої, утворюють кістки особи. У зв’язку з сильним розвитком мозку склепіння черепа, що підноситься над іншою частиною, у людини дуже опуклий і закруглений. Цим ознакою людський череп різко відрізняється від черепів не тільки нижчих ссавців, але і людиноподібних мавп, наочним доказом чого може служити місткість черепної порожнини. Обсяг її у людини близько 1500 см3 у людиноподібних мавп вона досягає лише 400-500 см3. У викопного мавполюдини (Pithecanthropus) місткість черепа дорівнює близько 900 см3.

    © При використанні даного матеріалу посилання на MedicLab обов’язкове

    Contents

    • 1 Загальні дані
    • 2 Будова скелета
      • 2.1 Скелет голови (череп)
      • 2.2 Скелет тулуба
      • 2.3 Скелет кінцівок
    • 3 Значення скелету
    • 4 Хвороби скелету

    Скелет дорослої людини складається приблизно з 200—210 кісток, хоча на початку життя їхня кількість становить 265—270. З розвитком організму деякі кістки зростаються, тому і кількість поступово зменшується.

    Скелет людини складається з 3 частин: скелету голови (черепа), тулуба та кінцівок. До складу скелету тулуба відносяться хребет та грудна клітка. В склад скелету кінцівок входять верхні та нижні кінцівки, а також їхні пояси.

    Скелет голови (череп) Edit

    Череп людини складається з 2 відділів:

    • мозковий — утворений 8 кістками (парні скроневі та тім’яні кістки, непарні лобова, потилична, клиноподібна та решітчаста;
    • лицьовий — утворений 15 кістками (парні верхньощелепні, носові, слізні, виличні, піднебінні, нижньоносові, а також непарні нижньощелепна, леміш, під’язикова).

    Потилична кістка має великий потиличний отвір, через який порожнина черепа з’єднана із спинномозковим каналом. У скроневій кістці є отвір зовнішнього слухового проходу. У кістках основи черепа є також дрібні отвори, через які проходять черепно-мозкові нерви та кровоносні судини.

    Скелет тулуба Edit

    Скелет тулуба людини складається з 2 частин — хребет та грудна клітка.

    Хребет людини утворений 33-34 хребцями, поділеними на 5 відділів:

    • шийний відділ (7 хребців) — перший хребець (атлант) з’єднує хребет з черепом;
    • грудний відділ (12 хребців) — від кожного хребця відростає пара ребер;
    • поперековий відділ (5 хребців)
    • крижовий відділ (4-5 хребців) — хребці зрослись в одну кістку
    • куприковий відділ (4-5 хребців)

    Кожен хребець складається з тіла та дуги, від якої відходять декілька відростків. Тіло хребців і дуги складають хребцеві отвори, які утворюють хребетний канал, де міститься спинний мозок. Хребці з’єднуються між собою за допомогою волокнистого хряща, що надає хребту гнучкості та еластичності.

    Грудна клітка утворена ребрами та грудниною. Людина має 12 пар ребер, з яких перші 7 пар з’єднані безпосередньо з грудниною, наступні 3 прикріплюються до хрящів вищих ребер, а останні 2 пари розташовані вільно. Груднина розташована попереду грудної клітки і виконує важливу функцію — скріплює ребра між собою.

    Скелет кінцівок Edit

    Людина має 2 пари кінцівок — пару верхніх та пару нижніх. Верхні кінцівки називаються руками, а нижні — ногами.

    Скелет верхніх кінцівок складаються з 2 частин:

    • пояс верхній кінцівок — утворений парними кістками лопаток та з’єднаних з ними ключицями;
    • вільні верхні кінцівки — утворені з 3 відділів:
      • плече — утворене плечовою кісткою, з’єднаною з лопаткою;
      • передпліччя — утворене ліктьовою та променевою кістками;
      • кисть — утворена кістками зап’ястка, п’ястка та фаланг пальців руки.

    Скелет нижніх кінцівок складається з 2 частин:

    • пояс нижніх кінцівок — утворений парними тазовими (зрослі лобкові, сідничні та клубові кістки) та крижовою кістками;
    • вільні нижні кінцівки — утворені з 3 відділів:
      • стегно — утворене стегновою кісткою;
      • гомілка — утворена великою та малою гомілковою кістками;
      • стопа — утворена кістками заплесна (разом з п’ятковою кісткою), плесна та фаланг пальців ноги.

    Скелет людини виконує важливі функції в процесах життєдіяльності. Насамперед, хребет та скелет кінцівок виконують опорно-рухові функції. Завдяки хребту людина має поставу. Череп захищає від пошкоджень головний мозок людини, а хребет — спинний мозок. Грудна клітка прикриває важливі внутрішні органи — серце та легені. Позад груднини знаходиться вилочкова залоза, яка відповідає за імунітет людини. Тазові кістки оберігають від пошкоджень важливі репродуктивні органи.

    Хребет природно має 4 вигини — шийний та поперековий відділи спрямовані вперед, а грудний та крижовий назад. Але в молодому віці хребет має здатність викривлятись. Серед поширених хвороб хребта виділяють:

    • сколіоз — викривлення вбік;
    • кіфоз — викривлення назад;
    • лордоз — викривлення вперед.

    Досить важливою хворобою людини є плоскостопість — зниження склепіння кісток стопи, що призводить до великої болі, тяжкості ходіння та затискання кровоносних судин.

  • Ссылка на основную публикацию
    Через сколько ставят имплант после удаления зуба
    Все большее количество пациентов предпочитает восстанавливать утраченные зубы имплантацией. Однако, несмотря на этот факт, многие люди до сих пор не...
    Через сколько действует сибазон
    Словарь медицинских препаратов . 2005 . Setastine Sibazonum Смотреть что такое "СИБАЗОН" в других словарях: сибазон — валиум, реланиум, седуксен,...
    Через сколько делают коррекцию микроблейдинга
    Содержание статьи: Существует множество способов эффектно подчеркнуть или немного изменить естественные линии лица, и изменение формы бровей – одна из...
    Через сколько часов давать смесь
    К сожалению, не у всех женщин получается кормить ребенка грудью. Тогда на помощь приходит искусственное вскармливание (ИВ). У мам, которые...
    Adblock detector